Елія

Англійська шпилька

Не можна не випробовувати поваги до багаторічних традицій офіційних «модних» столиць миру — Парижа й Милана. Але не можна й не погодитися з тим, що на сьогоднішній день в авангардах модної індустрії коштує Британія. У списку художників — підданих Об'єднаного Королівства — такі імена, як Вивьен Вествуд, Джон Гальяно, Олександр Маккуин, Стелла Маккартни, Хусейн Чалаян… И всі ці талановиті модельєри — безсумнівні новатори, що збагатили світову моду безліччю оригінальних ідей.

Лондон — не тільки кузня модних кадрів, але й потужне джерело натхнення для дизайнерів. У місцевому круговороті речей і ідей практично неможливо визначити походження тієї або іншої дизайнерської думки: образ міг як «ступнути» з подіуму «у народ», так і, навпаки, бути вихопленим гострим поглядом художника у вуличній юрбі, щоб виявитися на подіумі. У кожному разі визначення «лондонський стиль» уже міцно ввійшло в модний лексикон, а сам цей стиль пізнаваний і почитаємо в самих різних точках миру.Історичний моменткстати, саме Британію вважають батьківщиною явища «вулична мода». У Європі, що оправився до початку шістдесятих після воєн, стрімко розвивалася промисловість, завдяки якій таке поняття, як мода, стало масовим продуктом. І саме в той час з'явилися перші споживачі цього самого продукту: молоде покоління, активне й незалежне.

Скільки ідей, що харчують модну індустрію другої половини двадцятого століття, народилося в Британії! Вітер волі й уседозволеності, що подув з берегів Мрячного Альбіону, ламав правила, валив підвалини й перевертав традиції. Як приклад згадаємо Мери Куант, дійсну революціонерку, яка винайшла міні-спідницю й звела в культ, за допомогою легендарної Твигги, стиль «Лолита». Інша британська героїня, Вивьен Вествуд, побравши в союзники продюсера скандальних Sex Pistols Мальколма Макларена, водрузила на вершину моди провокаційний, агресивний і часом навіть непристойний панк-стиль…

Англія, батьківщина строгих і манірних буржуазних костюмів, могла собі це дозволити: адже той, хто досконально вивчив правила гарного смаку, має право їх порушувати. У результаті лондонський стиль формувався на стику самих сміливих і гострих ідей і – вікових традицій англійської кравецької майстерності.

Основні інгредієнти

Отже, озброївшись цими знаннями, ми виходимо на вулиці Лондона, щоб розглянути основні складові стилю, що цікавить нас. У гардеробах місцевих модників і модниць перебуває місце й речам від іменитих дизайнерів, і одягу безвісних марок, і знахідкам з «блошиного» ринку, і елементам етнічних костюмів самих різних країн, штучкам « хенд-мейд» — зробленим (або переробленим) власноручно.

«Лондонська дівчина» може виглядати так, начебто вона збиралася в страшному поспіху. Вона може надягти до дорогого коктейльного плаття дешеве спортивне взуття й кольорові панчохи, накинути на плечі бабусин кардиган і одночасно прикрасити себе яркою індійською біжутерією. Вона може скомбінувати рвані джинси, розписані хуліганськими графіті, з витонченим жакетиком від Chanel, і доповнити цей комплект смішний вязаной шапочкою. Насправді ж недбалість, що видасться, ретельно, до дрібних деталей продумана — але тільки ніхто не повинен догадуватися про цей!

Головний козир нашої героїні — індивідуальність, упевненість у власній неповторності. Вона, безумовно, прислухається й придивляється до пропозицій модних дизайнерів, але ці пропозиції для неї — усього лише кольорові скельця в калейдоскопі її власного стилю. У той час як самі дизайнери дивляться на таких дівчат дуже й дуже уважно…

Винтаж міцно зміцнився в гардеробі лондонських модниць. На рубежі тисячоріч «ікони стилю» начебто Кейт Мосс і Хлое Севинье навчили богемних дівчат усього миру підкреслювати власну унікальність за допомогою винтажних деталей. Втім, у цьому випадку «лондонській дівчині» важлива не тільки несхожість на інших, але й те, що каждий «ексклюзив з минулого» має свою історію й свою особливу енергетику: «Це плаття старше мене на сорок років; воно було зшито вручну майстром N до весілля моєї двоюрідної тітки…»

Бажання відрізнятися від інших породило й іншу, не менш популярну тенденцію — кастомайзинг. Куплену в універмазі просту майку або звичайні джинси наша панянка піддасть екзекуції: пофарбує з балончика або «викупає» у відбілювачі; нашиє забавні квіточки або суцільно обвішає англійськими шпильками. Взагалі, у Британії дуже популярний рух, називаний DIY (Do it yourself) — «Зроби сам».

Ще одна риса, характерна для стилю « лондонської дівчини» — нетрадиційний погляд на речі. Допустимо, широку спідницю на гумці вона може надягти як сарафан, перехопивши поясом, або побрати із собою в якості сумочки маленький пластиковий кошик. Головне, не ставитися до одягу надто серйозно; один з необхідних «аксесуарів» цього стилю — деяка частка самоіронії, інтелектуального британського гумору.

Незважаючи на традиції, жителі Лондона сьогодні соромляться проявів надмірної буржуазности. Велика кількість дорогих прикрас і дизайнерських речей, «кричущих» про своє походження, уважається дурним тоном. У ту ж категорію відносять і беззастережне прийняття модних тенденцій, відсутність власного погляду на речі.Лондонська модниця також уникає занадто «правильних» комбінацій: зовсім не обов'язково, щоб туфлі підходили по кольору до прочим аксесуарам, а лак для нігтів уписувався в загальну колірну гаму одягу або макіяжу. При цьому, як ми вже помітили, вона порушує закони стилю не тому, що не знає про них, а тому, що прагне відіграти за своїми правилами.

Але головне: лондонський стиль — це не просто набір речей, нехай навіть самих оригінальних. Насамперед, це вміння мовою одягу викласти розповідь про саму себе, про власну індивідуальність. Це — уміння створити образ, що відповідає вашому внутрішньому «я» у даний момент. І нарешті, цей стиль символізує абсолютну внутрішню волю й упевненість у собі. Примірте, вам це піде!

Світлана Падеріна