Елія

Історія парфумерії. Прадавній Схід

Араби із прадавніх часів були причетні до мистецтва парфумерії. Саме вони привозили в Європу різноманітні запашні речовини з островів Цейлон, Суматра й з Малаккского півострова. Це були кориця, сандал, камфора, герань, ладанник, цибет і інші. Єгипет, Сирія, Вавилония, Індія й інші країни були виробниками ряду запашних продуктів (мускусу, амбри, мирри, шафрану, алое, рожевої води й інших). Але на перший план у виробництві ароматів вони вийшли після падіння Прадавнього Рима, коли поширенню парфумерії в Європі перешкодило християнство, яке оголосило парфуми предметом пошукам і суперечним дійсної вірі, що заперечувала всі надмірності. Напроти, на Сході араби продовжували розбудовувати мистецтво виготовлення пахощів. Вони торгували ароматними квітами й пряностями, винайшли перегінний куб і поліпшили техніку дистиляції. Вони відродили до життя колбу й змійовик. Завдяки цій прадавній техніці був заново відкритий спосіб одержання спирту, без якого не можна представити сучасну парфумерію.

Іслам не забороняв, а навіть підтримував поширення парфумерії. По переказах, пророк Магомет говорив, що найбільше на світі любить «жінок, дітей і парфуми». При будівництві багатьох мусульманських храмів у вапняний розчин додавався мускус, щоб розпечені сонцем камені випускали дурманний аромат, що й огортає. Крім того, в арабів існував ритуал, по якім раз у тиждень необхідно було окуривать своє житло, щоб вигнати звідти диявола.

Велике значення на Сході приділялося заходам як засобу пробудження чуттєвості. Наложниць подовгу обмивали у ваннах з лабданумом або миррою, щоб їх шкіра виливала чарівний аромат. У мусульманському раї чоловіків очікували прекрасні жінки з тілами, що пахнуть мускусом, які готові були виконати будь-яке їхнє бажання. Індійські й арабські трактати про любов дають докладні керівництва, як за допомогою заходів «розпалити вогонь любові».

На Сході запах був символом наближення людину до Бога. Уважалося, що ароматний дим піднімається нагору й зв'язує земний мир людей з незримим миром бога. Запах був також символом подолання завдяки своїй здатності проникати навіть за закриті двері. Саме тому аромати завжди брали участь у ритуалах народження, смерті, весілля, присвяти у воїни…

Арабські парфуми мали теплий і насичений аромат. Улюбленими інгредієнтами були амбра, мускус, неролі, пачули, ладан, сандал, бадьян, мирра й інші.

Щоб долучитися до мистецтва парфумерії Прадавнього Сходу сьогодні, можна спробувати один зі східних ароматів. Звичайно, вони сильно змінилися з тих часів: з'явилися нові інгредієнти, інші, навпаки, перестали використовувати, тому що вони виявилися шкідливими для людини. Але однаково незмінними інгредієнтами східних (орієнтальних) парфюмов є ті самі спеції, які везли в Європу по Великому шовковому шляхові.

На закінчення необхідно відзначити, що саме завдяки арабським країнам, куди в середні століття регулярно відправлялися хрестові походи, Європа заново відкрила для себе парфумерію.

Автор: Людмила Лаврушина