Елія

Кінець епохи гламура

Що повернувся з відпусток і з гастролей Москва перетворила до невпізнанності: схоже, мода на гламур безповоротно йде. Цього моменту ми чекали давно, однак зараз тренд цілком очевидний — у моду входить скромна інтелігентність, і ця мода, мабуть, важливіше будь-яких колекцій іменитих дизайнерів.

Період первісного нагромадження капіталу для Росії пройшов, разом з ним іде в минуле й мода на невтримний гламур 2000-х років, коли «брендовие» цацки й діаманти цінувалися куди більше, ніж внутрішній зміст. Схоже, світське суспільство цілком награлося в гроші, тепер хочеться відіграти в щось зовсім інше: на попах дівиць уже не красуються виложенние стразами напису «rich», а компанія фарбованої довгоногої блондинки для чоловіка або маленької собачки для дівчини стає практично моветоном. Навіть модні будинки відмовляються від своїх «розпізнавальних знаків»: Louis Vuitton повільно, але вірно перестає випускати сумки зі своїми знаменитими монограмами, а будинок Burberry і зовсім відмовляється від фірмової шотландської клітки — такими очевидними «ознаками приналежності до високої моди» світити вже не модно. Майже онегинские страсті.

Виходить із моди й тусовка. Самий новий тренд — сидіти будинку, няньчити детишек і весь вільний час присвячувати книгам і подорожам по екзотичних країнах.

Марика, та ще тусовщица й улюблениця папарацци, улаштовує показ своєї нової колекції в затишному ресторанчике серед самих близьких друзів — ніяких танців на столах, ніякого п'яного вигару — тільки тихі бесіди із приятельками під кальян, так нова зимова колекція — суцільно вовняні плаття й затишні светри. Зручно й практично.

— Тренд безумовно є, — розповідає мені запеклий світський тусовщик, художник Данило Федоров. — Люди стали тяжіти до класики, стародавніх меблів, антикваріатів. Хочеться сказати, що ми вертаємося до Домострою, але це не зовсім вірно. Ми вертаємося нарешті до сімейних цінностей, які за цим потоком гламура останнього десятиліття були майже загублені. Звичайно, результат цієї «перебудови» у свідомості людей буде помітний далеко не відразу. Дай боже, років п'ять-шість піде на те, щоб усе нарешті зрозуміли, що вище родини не може бути жодна тусовка.

— Абсолютно згодна, — підтримує Сашко Савельєва. — У мене зараз навіть вибір не варто: тусоваться чи по клубах або провести вечір будинку із собачкою й коханою людиною. Я виберу друге. Та й багато зараз стануть вибирати саме цей, сімейний шлях.

Єва Ланска, світська тусовщица й з деяких пор письменниця, теж прийшла до нових цінностей.

— Знаєш, я навіть у новій книжці своєї саме про це пишу. Моя героїня, незважаючи на юний вік, зрештою приходить до думки, що вище родини нічого й бути не може. Їй хочеться мати десять детишек по крамницях, нехай це й утрированно. Здорово, що «Клео» піднімає такі теми, адже родина — це єдина реальність, яка може бути в житті. А на цацки я якось ніколи уваги не обертала.

— Ну добре, а от плаття мабуть із якої-небудь чергової нової колекції?

— Ні, справжній винтаж. Купила його в Harrod's у Лондоні — мене підкупило, що його зовсім не переробляли з тих часів. Навіть рядка ті ж і бірюза. Справжня ручна робота. Просто знахідка.

— Божевільних грошей, уважаюся, коштує така річ?

— Ні, ти знаєш, куди дешевше, чим плаття з нової колекції Prada, Chanel або Gucci. А реальна цінність його куди вище.

Начебто підтверджуючи свої слова, світські персонажі розходяться відразу ж після показу — ніякий after-party, ніяких посиденьок до напівночі.

Москва стрімко несеться убік інтелігентного аристократизму — і, можливо, через пару років зірки будуть радити читачкам «Клео» не носити Balenciaga, а читати Шопенгауера. Звучить не менш круто.

Ася Чепурина