Елія

Ластовиння на весняному лиці…

Що це? Звичайно, кульбаби. Варто прийти весні, як сонечко спрямовує на землю закоханий погляд і простирає до неї свої промені. Земля пробуджується від довгого зимового сну, стає знову юної й прекрасною. Отут-Те й з'являються на її лиці ластовиння – золотаві кульбаби. У християнстві кульбаба є одним із символів страстей Господніх, він зображується на Розп'яття Мадонни з Дитиною. Можливо, що це пов'язане з гірким смаком його листів.

Кульбаба має здатність пророкувати погоду, що помітили наші предки, що придумали загадки й приказки:

«На лузі в ріки золоті вогники. Дощ замрячив, вогники погасив»; «Вічко золотий на сонце дивиться, як сонце насупиться, вічок прищулиться». І правда, кульбаба, на відміну від синоптиків, точно знає, коли піде дощ, і відразу закриває своя квітка. У непогожу погоду він взагалі не розкривається. А в сонячні дні кульбаба розкривається близько 6 годин ранку й закривається в 3 години дня.

Латинська назва Кульбаби лікарського - Taraxacum officinale. У середні століття кульбаба називали «чернечою головою» за те, що в облетілому стані його квітколоже нагадує лису голову. У Росії його нагородили такими назвами: «плешивец», «пустодуй», «пушник». Правда, є й більш гарні назви - масляна квітка, коров'яча квітка, березневий кущ, молочний колір, светик, повітряна квітка. А ще на Русі, памятуя про цілющі властивості кульбаби, його часто називали « бабусиною травою». І присуджували: «Кульбаба, ти мені друг! Допоможи вгамувати недугу...» Кульбаба дійсно здатна зціляти від безлічі недуг.

Уся рослина містить густий, гіркий, білий молочний сік. У цьому соку вчені виявили: гликозиди, дубильні речовини, смоли, віск, лютеин, аспарагин, арнидиол, фарадиол, вітаміни, стерини (бета-стерин, сігма-стерин), органічні кислоти (нікотинова, олеиновая, пальметиновая, церотиновая). Крім того, молочний сік кульбаби містить життєво необхідні мікроелементи: бор, залізо, кальцій, кобальт, магній, марганець, мідь, молібден, нікель, селенів, фосфор. А в коріннях кульбаби знайдені інсулін, гіркий гликозид, жирне масло, сапоніни, білкові й слизуваті речовини, до 60% аскорбінової кислоти, вітаміни групи B, каротин, каучук, холін, мінеральні солі, мікроелементи.

У середній смузі Росії кульбаби жовтого кольору. І порівнюють їх із сонцем і золотом. У горах же Кавказу зустрічаються пурпурні кульбаби, а в Тянь-Шаневі - лілові. Учені вважають, що народ не випадково завжди зв'язувала кульбаба із сонцем. Рослина в дійсності "відбиває" процеси, що відбуваються на Сонце. Рясне цвітіння кульбаби припадає на другий рік максимуму сонячної активності. Саме в ці роки збільшується кількість рослин і яскравість їх цвітіння. Бджоли, джмелі й інші комахи злітаються на галявини із золотавими чашечками, повними нектару.

Давньогрецький мислитель Теофраст називала кульбаба «еліксиром життя». Скористаємося ж і ми цим чудесним дарунком природи для поліпшення своєї краси й здоров'я.

Почнемо із квіток.

1. Лосьон «Чистий лик»

2 ст. ложки молодих здрібнених квіток кульбаби залити двома склянками окропу й проварити 30 хвилин на повільному вогні. Остудити, процідити й перелити в пляшку. Лосьоном протирати особа ранком і ввечері при ластовинні й пігментних плямах.

2. Квітки кульбаби, зібрані в травні, скласти в скляну банку, залити маслиновим маслом так, щоб масло на два пальці покривало суцвіття, закрити кришкою. Наполягти два тижні в темнім місці. Щоранку змазувати цим настоєм суху й нормальну шкіру. Коли масло вбереться, умитися водою кімнатної температури без мила.

Стебла

Рекомендується для міцного здоров'я й довголіття з'їдати щоранку кілька свіжих стебел кульбаби.

Настій зі стебел для шовковистості шкіри

Нарвати за містом стебла кульбаби, промити в проточній воді, дрібно нарізати приблизно 100-150 г. Покласти в емальовану каструлю, залити півтора склянками окропу й накрити кришкою, а зверху ковдрою. Наполягати 1 годину. Остудити, процідити, перелити в скляну банку або в сулію, скориставшись лійкою. Щільно укупорить. Зберігати в холодильнику. Щоранку після вмивання ваткою, змоченої в розчині, протирати особу, шию, декольте. Через якийсь час шкіра стане світлою й шовковистої. Зблякне ластовиння.

Листи

1.2 ст. ложки листів кульбаби залити 1,5 склянками холодної води й варити протягом 15 хвилин на середньому вогні. Відвар процідити й використовувати для обтирання шкіри особи, шиї, декольте, рук. Особливо корисно це протирання при сухій і нормальній шкірі.

2. Маска, що очищає. Від пігментних плям, чорних крапок і ластовиння. Жменя молодих листів кульбаби измельчить на м'ясорубці, додати 2 чайні ложки сиру й кілька крапель лимонного соку. Усе перемішати й накласти на особу. Через 20 хвилин маску зняти й протерти особа знежиреним кефіром.

3. Омолодити увядающую суху шкіру допоможе наступний рецепт. 1 ст. ложку здрібнених свіжих листів кульбаби залити 1 ст. ложкою теплих вершків, додати половину курячого жовтка. Нанести на особу на 20 хвилин, змити теплою водою й нанести живильний крем. Якщо шкіра жирна, то замість жовтка використовується білок і кілька крапель лимонного соку. Така маска звужує пори й зменшує блиск.

Коріння

1. Маска, що омолоджує.

2 ст. ложки здрібненого корінь (можна сухих) залити склянкою гарячого молока. Варити на повільному вогні, поки обсяг рідини не поменшатися вдвічі. Остудити, процідити. Додати 1 чайну ложку меду. Перемішати. Намочити у відварі марлю або серветку й накласти на особу, шию, декольте на 30 хвилин. Умитися теплою водою, потім холодної. Нанести зволожуючий крем.

2. Лосьон для сухої шкіри.

1 ст. ложку корінь кульбаби залити склянкою окропу й на повільному вогні варити 10-15 хвилин. Остудити, процідити. Відлити в скляну банку 2 ст. ложки відвару, додати 1/4 склянки горілки й 1/4 склянки кип'яченої води. Зберігати в холодильнику під кришкою. Протирати особа ранком і ввечері.

Якщо ви прагнете, щоб вітамінна зелень, що й омолоджує, кульбаби була у вас під рукою цілий рік, потрібно восени викопати коріння покрупнее, обрізати листи й висадити їх у ящики або горщики з легким вологим ґрунтом. У теплій кімнаті при регулярному поливі приблизно через місяць з'являються соковиті листочки.

З поливом не перестарайтеся, пробуйте ґрунт пальцем: якщо вона волога, то втримаєтеся від поливу, щоб не згнило коріння; якщо суха, те рясно поливайте. Можна час від часу у воду для поливу додавати чайну ложку цукру на літр рідини.

Автор: Наталія Антонова