Елія

Нова зачіска – нове життя, або Перука на трилітровому балоні

Я коштую за спиною художника. Злітаючи й приземляючись, залишаючи ледь уловимі штрихи й чіткі обриси на папері, його грифель вершить чуда… - Гляньте, це витончена жіноча голівка. Ми можемо обдарити її сяючими золотими локонами, і це буде чарівна красуня. Можемо «сплести» кіски, і це буде юна спокусниця. Можемо пограти з формою, зробити карі, косий зріз на чубчику. І це буде фотомодель, бізнес-леді, жінка-вамп… Дивно, до чого різної може бути та сама жінка.

Я коштую за спиною художника. Не в приклад мені, час обганяє його самого, його можливості. Сповзає на підлогу аркуш ватману, обламується грифель, відчиняється двері – мені назустріч ідуть інші творці. Це вони ризикнули перенести в життя колись написане на папері. Це по лезу їх ножиців, по зубчастому краю їх гребінців до сотень жінок (чоловіків) нечутними кроками приходить одкровення: я можу бути інший, я можу бути чудесної…

Так починається нова зачіска. Так починається нове життя… Але подібне було не завжди… Де-те за обрієм років була інша країна… Країна поганих перукарень, країна перукарів з обмеженим набором навичок і можливостей, країна триколора – басми, хни й перекису водню. Пергидрольние кучері, спалені, ослаблені хімією, знівечені майстром волосся.

Крім «жертв цирюльников-недоучок», були (і залишаються) люди з, що випадають, рідкими від природи волоссями, люди, що страждають онкозаболеваниями, що й втратили волосся в результаті численних опромінень. У всіх перерахованих вище було (і залишається) природнє для будь-якої людини бажання – гарне виглядати. Мрія була реалізована при наявності… перуки. Але де його дістати?

Це в більш розвинених країнах майже кожна жінка піддалася капризу моди 20 століття й придбала собі один або навіть кілька перук: до сумочки, до нових чобітків, до вечірнього плаття й т.п. Що ж до нашої країни, в 60-е роки росіяни Аленушки перук дістати не могли. Доводилося задовольняти коронним «начосом». Якщо ж у юрбі раптом з'являлася щаслива власниця паричка, її вважали «крутий» і заможної.

…Постижерная майстерня на кіностудії «Мосфильм» стала першої майстерні в СРСР, де сталі робити перуки – для акторів, для споживачів з вулиці, яким «треба до зарезу». Таких з'являлося усе більше. Люди були щасливі роздобути «штучну» зачіску, нехай і напівкустарного виробництва. А кустарщину сховати було неможливе. Під, що розлітаються волоссями по-зрадницькому переглядали тасьми - та сама основа, на яку нашивалася шевелюра.

Для порівняння відзначу, що в той же час в Іспанії проводилися перуки-протези. Зрозуміти, що це перука, було вкрай важко, тому що як основу іспанські постижери використовували особливий гель. Нам це було не по кишені.



До початку 70-х років у Радянському Союзі налічувалося всього 500 людей, що володіють технологією виготовлення перук. За радянськими стандартами перука повинен був важити не менш 200 г. Волосся зшивалися нитками, продергивались крізь тканину гачком. Боліли пальці, не слухалися руки. Робота над однією перукою (короткі волосся) займала в постижера як мінімум місяць!

Пройде 20 із зайвим років, перш ніж виробництво перук поставлять на автоматичну лінію. Але в ті роки…

- У ті роки проблеми з волоссями були в мільйонів людей, - розповідає постижер Лариса Стрельникова. - Але в уряді вважали, що фінансувати подібні витівки – дрібно, недоцільно. І от одного разу гримнув грім, мужик перехрестився, і в журналі «Служба побуту» була опублікована стаття про те, що в перспективі в Москві можливе відкриття центру по виготовленню перук. Що отут почалося! Постижери «потонули» у листах, які їм надсилали з різних куточків неосяжної батьківщини.

В 70-е роки в нашу країну проникнули імпортні перуки – жаданий товар, на покупку якого люди місяцями збирали гроші. Особливо коштовними вважалися перуки корейського і японського виробництва. Коштували вони від 100 рублів і вище. Споконвічно продавалися по знайомству, пізніше стали з'являтися на ринках. Придбану за скажені гроші готову зачіску знімали на ніч, вона легко переносила прання, сушилася на трилітровому балоні, виручала дівчину, жінку, бабусю, коли вони не встигали помити «рідні» волосся. Крім того, наявність перук рятувала їхніх власниць від необхідності носити шапку. Узимку в перуці було тепло й… вуха не мерзнули.

чи Ледь треба пояснювати, що перуки й колись, і тепер виготовляються з натуральних «чужих» або штучних волось. Найбільшими постачальниками на російському ринку волось уважаються Індія й Китай.

- На заході дуже цінують «російські волосся», - говорить Лариса Стрельникова. - Про них говорять: «Ця сировина найвищої якості». Що до закордонних постачальників… Нам ближче Індія. У цій країні дбайливе, священне відношення до жіночих волось. Як правило, це дуже гарний продукт. З Китаю йдуть товсті, поплутані, найчастіше дуже поганої якості волосся. Таке відчуття, що їх змітають віником у перукарнях.

Оскільки волосся - дуже дорогий товар (року два назад волосся оцінювалися в 200 доларів, сьогодні від 1,5 тисяч доларів за 1 кг), фахівці дуже ретельно, буквально під мікроскопом, його розглядають. Волосся повинні бути чисті, не ламкі, здоровіші у всіх відносинах.

Ну а далі ми обробляємо сировину й робимо перуки, які й у кризу користуються більшим попитом у покупців. І це при тому, що самі перуки коштують недешево: синтетичний - у середньому 15 тисяч рублів, натуральний – від 30 тисяч рублів і нескінченно.

Яка перука вибрати? Фахівці затверджують: синтетичні перуки виглядають, як не крути, «штучно», зате вони практичні й вимагають тільки прання, сушіння так провітрювання. Натуральні перуки, що волосся рідні. І догляд за ними потрібно серйозний: волосся доводиться часто мити, використовуючи маски, кондиціонери, бальзами. Зате від натуральної перуки у вас не трапиться алергії, голова не стане потіти й зачіска з більшою ймовірністю буде в точності повторювати рельєф вашої голови.

Я слухаю постижера, і на розум приходить затерта колись жарт: «Усе жінки старше 30 років мріють побачити Йосипа Кобзона без перуки». А чоловіка? Як вони сьогодні реагують на жінок у перуках? Згідно з опитуванням, проведеним одним з модних французьких журналів, чоловіки більш ніж толерантні:

1. Усе залежить від того, яка жінка і яка перука.

2. Головне, щоб людина була гарний.

3. Косметика й бюстгальтер - адже теж обман? Хіба немає?

Сьогодні час прекрасних майстрів, час перукарень і салонів, у яких є абсолютно все для комфортної роботи й задоволення потреб навіть самих спокушених модників. Але якщо є проблеми з волоссями… Якщо немає іншого виходу або просто не хочеться часто піддавати волосся фарбуванню, завивці й т.п., згадаєте про такий винахід, як паричок. І в ньому ви зможете бути чудесної. Чому немає? Адже саме так для вас може початися нова зачіска. А можливо, і нове життя.

Автор: Юлія Бекичева