Елія

Quo vadis або Status Quo?

Куди тримає шлях сучасна мода? Спробуємо відповісти на це питання на прикладах з колекцій російських і закордонних дизайнерів, що представили моду майбутнього літа на Russian Fashion Week. Якщо спробувати вибудувати враження від колекцій по нікого гармонійному ряду, то на одному краї виявиться група Fresh Art. Зшита із тканин із блискучою фактурою, колекція «фрешей» заражає атмосферою ризикованого веселощів. Перебільшені зачіски й грим підкреслюють фривольність убрань. Дефіле нагадує променад Венери або жителів Содому на прогулянці. У колекції багато історичних деталей: корсети й елементи нижньої білизни XIX століття, банти лавальер, кюлоти, чоловічі підв'язки.

Стильний аскетизм колекції Лени Макашовой, із приглушеними сірими тонами й простими лініями, заслуговує місця на іншому кінці нашої уявлюваної шкали.

Легко помітити, що ця антитеза гламура й мінімалізму фактично означає протиставлення авангардів – авангардам. Ближче до середини шкали протилежності взаємно зм'якшують один одного, зливаючись у щось більш буденне, але теж з авангардним запалом (Avtandil, Max Chernitsov, Frol Romanoff). Консерватором не бажає прослить ніхто. У моді насамперед молодість, а в молодості немає пам'яті про минуле. (Російській моді це скоріше на руку: те минуле, яке ми можемо згадати, нам краще забути.)

При цьому вся інтрига сезонних показів полягає в тому, як дизайнери під час відсутності яких-небудь нових ідей ухитряются додати спокуса новизни вже баченому. На останньому Тижні можна було спостерігати майже буквальні повтори хрестоматійних зразків, таких як «велике біле плаття» у колекції Gharani Strok. Найстрашніша тиснява на вході спостерігалася перед закритим показом Олени Супрун, де стражденній публіці було представлено, уже в який раз, «ненаглядний посібник» по історії моди ХХ століття. «Що поробиш, – говорить Олена Супрун, – якщо все придумали раніше нас. Створити щось нове в принципі неможливо».

Інші модельєри із захватом микшируют різні мотиви, створюючи неуявне місиво форм і розцвічень. Годиться будь-який незвичайний крій (Іван Айплатов, Дві Зірвані Вежі), які завгодно малюнки (в Deffinesse, Наталі Меглицкой), комбінації будь-яких речей, наприклад, плаття-балон, укорочене до міні, а під ним – вузька спідниця до коліна (Cameleon K). Дизайнери створюють своєрідні симулякри, імітуючи одяг молодіжних субкультур – точніше, ті настрої, які з нею зв'язані.

The People of the Labyrinths захопилися хиппистским міфом «flower power», у Джереми Скотта душу лежить до постпанку Зайцев, що й навіть асоціюється з байкерами Єгор, без стиснення використовує шкіряні куртки-«косухи» і іншу байкерскую атрибутику як сугубо декоративні елементи у своїй колекції, поряд з відростками, що тягнуться в усі сторони.

Мода більше не бажає культивувати красу й елегантність. Скоріше, вона прагне охопити всю різноманітність реального життя, аж до явного каліцтва (Tata-Naka).

Епатаж і всякого роду надмірності сприймаються широкою публікою як забавне, але необов'язкова прикраса, начебто трояндочок на торті, що залучають інтерес до його вмісту.

Автор: Олексій Светайло