Елія

Секрети з будуара Марії Антуанетти

Інтерес до великої прожигательнице життя й законодавиці мод Марії Антуанетте не вгасав ніколи. Із самого моменту її страти на гільйотині в 1793 році, вона займає серця й розуми багатьох красунь і модниць. Цього року всі стали буквально одержимі ідеєю воскресити звички й побут відомої королеви. Софія Коппола (Sofia Coppola) у жовтні випускає на екрани біографічний фільм про життя Марії Антуанетти з усіма пікантними подробицями й сентиментальними моментами.

Французька преса обговорює, чи жива загальнонаціональна ворожість французів до знаменитої «австрійки» (ще б, адже вона розтратила половину французької скарбниці на вбрання й розваги, у той час як народ голодував і злидарював).

У Японії вийшов музичний диск співачки Mayuko Karasawa, у який увійшла пісня «C'est mon ami», складена самої Марією Антуанеттой і вперше видана на CD. А в червні на бразильському гей-параді учасників у костюмах скандальної королеви було не менше, чим переодягнених у героїв « Горбатої гори».

Після недавнього виходу біографії придворного парфумера, написаної істориком Елизабет де Федо (Elisabeth de Feydeau), стало модно ароматизировать рукавички – точнісінько так, як робила знаменита королева.

Книга «A Scented Palace» ( на жаль, поки не перекладена на російську мову) розповідає історію Жана-Луи Фержена (Jean-Louis Fargeon), що народився в 1748 році в містечку Монпелье, яке до Грасса вважалося парфумерною столицею Франції. В 1773 році Фержен переїжджає в Париж із мрією служити жінці, що зводить із розуму всю Європу. Через три роки він, нарешті, попадає в оточення Марії Антуанетти.

Незважаючи на те, що Фержен був затятим республіканцем і відкидав монархію, він просто обожнював Марію Антуанетту й постачав Її Величність численними милами, рум'янами, помадами, пудрами, кремами, мушками й зубними щітками. Але саме його майстерність як парфумера, зрештою, здобуло йому розташування молодої королеви.

У Версалі XVIII століття панував не аромат парфумів, а зовсім інший «аромат», що складався із заходів немитих тіл їжі, що розкладає, і продуктів життєдіяльності людей і тварин. Але в той час на це ніхто не обертав уваги, тому нові стандарти гігієни, привезені Марією Антуанеттой з Австрії, спочатку викликали нерозуміння й недовіра при дворі.

Щодня вона ухвалювала ванну, у яку додавалася суміш із очищеного солодкого мигдалю, соснових горіхів, лляних насінь, кореня алтея й цибулин лілій. Замість мочалки королева використовувала невеликий мішечок з отрубями. Бездоганної гігієни вимагала Марія Антуанетта й від своїх придворних, тому незабаром її оточення стали в жарт називати «парфумерний двір».

Вона дуже любила квіти й наприкінці життя назвала їхньою своєю дійсною пристрастю. У неї був свій невеликий садок, «Маленький Трианон» (Petit Trianon), де вона власноручно вирощувала різноманітні квіти. Одного разу королева попросила свого придворного парфумера створити аромат, який увібрав би в себе всю атмосферу обожненого нею Маленького Трианона.

По іронії долі ці ж парфуми стали причиною загибелі королівської родини. В 1791 році, коли вони бігли з Парижа від розлютованої юрби революціонерів, саме по цих парфумах Марія Антуанетта була впізнана, і її родина поміщена під арешт.

Вивчивши стиль Марії Антуанетти, палітру Жана-Луи Фержена й Національний архів Франції, Елизабет де Федо оголосила, що знає формулу королівських парфумів. Виявилося, що Марія Антуанетта, законодавиця моди у всіх напрямках витонченого життя, використовувала революційні для свого часу парфуми. Квіткові аромати були незвичайні для тієї епохи, що воліла важкі анималистические заходи.

Відкриттям Елизабет де Федо зацікавилася парфумерна компанія Quest International, яка доручила відомому «носу» Френсису Киркджану (Francis Kurkdjian), авторові таких відомих сучасних ароматів як Le Male, Fragile і Gaultier2 від Jean Paul Gaultier, Davidoff Silver Shadow, Green Tea від Elizabeth Arden, Narciso Rodriguez for her і багатьох інших, відтворити аромат королеви по наявному спискові інгредієнтів.

Результатом його роботи став парфюм M.A. Sillage de la Reine – ніжний букет із троянд, ірису, жасмину, туберози й квіток апельсина, вигідно відтінений нотами кедра й сандалу й перехідний в «базу» з бамбукового мускусу й сірої амбри.

Елизабет де Федо вважає, що відтворений аромат по оригінальності не уступає Chanel No.5 і Angel від Thierry Mugler. Щоб зберегти атмосферу XVIII століття, аромат був створений повністю з натуральних інгредієнтів (хоча й без тварин складових).

Аромат створювався при участі Версаля, і споконвічно планувалося, що він буде демонструватися як один з експонатів у палаці. Однак пізніше було ухвалене рішення небагато модифікувати аромат і випустити його в продаж.

Купити стародавній аромат не так просто, адже він випущений обмеженим тиражем усього в тисячу екземплярів і продається винятково у Версалі й на сайті музею. Ціна флакона 25 мол становить 350 євро. Додатково будуть виготовлено десять ексклюзивних флаконів з гірського кришталю ємністю 250 мол. Їх можна буде придбати за 8000 євро. Повідомляється, що всі доходи від продажів підуть на реставрацію палацу.

Автор: Людмила Лаврушина