Елія

Шовковий дах

Весна… Черговий дощ зайвий раз нас переконує - на чому не можна заощаджувати, так це на покупці парасоля. З поганою парасолькою того й дивися потрапиш впросак. Дискусія про те, який парасоль краще – автоматичний, механічний, простий, складний або тростина, відновляється щовесни зі сталістю міжсезонних дощів. У фахівців «зонтичного» справи однозначної відповіді на це питання так і не найшлося. Але всі вони сходяться в думці, що немає нічого гірше «лівого» товару.

Найпростіший спосіб перевірки парасоля - перед покупкою розкрити його й злегка їм потрясти. Якщо каркас деренчить і ходить ходуном, купол у центрі провисає, а тканина погано натягнута – виходить, такий парасоль довго не простягне.

Надійність парасоля залежить і від кількості додавань. Чим їх менше, тем краще. Самий надійний - парасоль-тростина. Він взагалі не складається - чому отут ламатися? Але ця "голобля" і у валізу-те не влізе, а елегантність додасть не кожному: красиво носити тростина вміти треба.

Зі складною парасолькою, звичайно, простіше. Він без праці поміститься в дамській сумочці. А той, що складається чотири рази, увійде навіть у театральну - його довжина в згорнутому виді не більше 20 див. Конструктори подбали й про тих, хто ходить взагалі без сумки, створивши модель, яка в складеному виді стає плоскою. Така парасолька можна носити, приміром, у кишені, за пазухою або прикріпити до пояса, як мобільний телефон.

Довговічність парасоля залежить не тільки від його якості, але й від характеру хазяїна. Найпростіший, механічний, вимагає терпіння й акуратності. Він дешевше інших, але при дбайливім відношенні прослужить довго. Парасоль-Напівавтомат відкривається самостійно. Це, звичайно, зручно. Але якщо у вас виробилася звичка закривати парасоль різким ударом про стегно, від цієї моделі краще відмовитися. Людині імпульсивному більше підійде повний автомат (або, як його ще називають, "суперавтомат"). Він, звичайно, обійдеться дорожче, зате ніякої метушні ні з відкриванням, ні із закриванням.

Від дешевого виробу чекай ще однієї підлості - купол може застрягти, відмовившись розправлятися. Але отут потрібно всього-на-всього почекати, поки він намокне й тоді розкриється без проблем. Просто в благеньких парасольок купол роблять із нейлону, який має властивість після сушіння сідати.

До речі, у нейлонових моделей і фарби, як правило, нестійкі. Так що не дивуйтеся, якщо після дощу від мідної «шотландки» залишаться одні спогаду. І це в найкращому разі. У гіршому при першім же намоканні все різноманіття фарб стече вам на голову.

Нічого подібного не трапиться, якщо купол парасоля зшитий з полиестра або понжа. Не менш надійний і більш гарний штучний шовк ( його називають те «сатин», те «сатен»). Правда, ця тканина дорожче інших.

Незвичайно й романтично виглядає клейончастий або поліетиленовий купол. Але таким моделям не вистачає практичності – шви не витримують.

Усе більше поширення одержують «тростини» з величезними плоскими куполами й дерев'яним або бамбуковим стрижнем. Купол може бути квадратним або з різьбленими краями. А останній «писк» моди – парасоль зі спицями назовні.

Отже, вирішуйте, який парасоль вибрати - дорогою й добротний або кволий, але дешевий. У покупці дешевого, до речі, теж є свій резон: його можна відносити один-єдиний сезон і викинути із чистою совістю, адже він своє відслужив.

До речі:

Батьківщиною парасоля вважаються Китай або Єгипет, де він нарівні з віялами й опахалами був привілеєм царів і фараонів. Важили такі парасолі більш 2-х кг, довжина ручки досягала близько півтора метрів. У Європі парасолі перетворилися в справжній твір прикладного мистецтва. Їхні ручки виточували зі слонячої кістки, рожевого корала, дорогоцінних порід дерева й прикрашали дивовижними візерунками й гірляндами рослин. Перші парасолі від дощу з'явилися в 19 столітті. Вони виглядали набагато скромніше сонячних і минулого в основному смугастої або картатої розцвічення.

Автор: Сергій Василенков