Елія

Воля в рамках дресс-коду

Днями розговорилася з Наташею, дівчинкою десяти років, дочкою друзів. Першого вересня батьки відвели її в нову школу.– Сподобалося? – запитую.– Ну так, - говорить Наташа. – Тільки в них там обов'язкова форма.Ми з дівчинкою Наташею дуже добре зрозуміли один одного – я теж неоднозначно ставлюся до дресс-коду в будь-якому його прояві. І особливо – у вигляді "офісного стилю".

Літо, з його сарафанами, топіками, грайливими купальниками й відкритими босоніжками, пролетіло, залишивши нас один на один з необхідністю переодягатися в щось більш істотне. Ми причепливо розглядаємо наявності, що є в наявності й блузки, приміряємо до строгих спідниць і акуратним туфлям. Треба б увійти в осінь спокійної й діловий, але хочеться залучати погляди. Причому бажане захоплені. І отут виникає питання: чи можна дотримуватися офісного стилю в одязі, залишаючись при цьому яскравою індивідуальністю? І навіть більш того – чи можливо враховувати наші власні схильності й бажання у світі, де так багато правил і умовностей?

Багатьом жінкам офісний стиль здається, по-перше, симпатичним, а по-друге, кращим. І це зрозуміло.Діловий костюм часто прикрашає, приховуючи недоліки фігури й роблячи навіть пересічну зовнішність цікавіше.

" Якби мої співробітники побачили мене в домашньому одязі, вони не стали б мені підкорятися", - почула я від однієї своєї знайомої. Спокійні кольори надають гідності. Чорний колір або шаховий чорно-білий варіант – неперевершені, хоча й найпростіші способи виглядати елегантно.

У виборі ділового одягу має сенс опиратися всього на кілька нехитрих правил: речі повинні підходити, не викликати зайвих питань і не бути занадто дешевими. Зайва екстравагантність викликає зайву цікавість – хіба рукавички нині в моді? А непридатні речі видні відразу: якийсь натяк на піджак замість піджака, начерк спідниці замість спідниці, усе якесь недодумане, байдуже зшите – великий шанс виглядати "тіткою з роботи", а не "дівчиною з подіуму". Заощадити на офісному стилі досить проблематично. Краще два костюми, але гарних, чому десять, але поганих. Зате ці два не підведуть, підтримуючи свою господарку в бадьорому робочому тонусі, а її колег – набудовуючи винятково на ділову хвилю. За допомогою одягу ми можемо встановлювати й регулювати дистанцію.

Є, щоправда, нюанси. Досить короткі спідниці носити можна, а декольте – не можна. Умовність? Звичайно. У позаминулім столітті груди можна було виставляти як візитну картку, а от про демонстрацію ніг неможливо було навіть подумати. Тепер усі строго навпаки. Доводиться ухвалювати без заперечень. Також не прийнято приходити два дні підряд у тому самому. Тому що наводить на міркування: де ж ночує наш коштовний співробітник? А це, як відомо, нескінченна тема для пересудів. Хоч якусь деталь одягу, але потрібно перемінити. І ще – не прийнято носити помітні прикраси. І нікого не хвилює, що ці серги до плечей ви купили на художній виставці, а це вітіювате кільце – подарунок знайомого дизайнера. Скромніше треба бути, скромніше.Щоб від усього цього не рушити розумом і не озвіріти душею, у багатьох компаніях пропонується п'ятничний "casual" - день, коли можна носити все, що заманеться. Отут-Те всі й відриваються: яскраві кольори й великі візерунки. Типово буржуазна воля – регламентована.

Одне із самих образливих офісних обмежень – заборона на джинси. Давно вже вони стали незамінною в плані зручності повсякденним одягом. Крім того, у наших широтах часто буває прохолодно, а іноді й дуже холодно – настільки, що в штанах можуть елементарно мерзнути ноги, а про спідниці навіть думати не хочеться. Якщо під рукою машина, то ще нічого, а якщо суспільний транспорт… Саме час настроїтися на менш завзяте дотримання робочого дресс-кода. Щоб не перетворитися в Снігурку – крижану дурочку.

До того ж офісний стиль буває досить різноманітний. Іноді він не вичерпується загальними рекомендаціями, а пропонує твердий варіант – корпоративну форму, тихі инкубаторские радості. Якось я запитала в приятельки, що працює у великому банку, як вона почуває себе у фірмовому одязі: "Добре, - сказала приятелька. – По-перше, вона мені йде. А по-друге, я часто порушую правила". Інша моя подруга, звільнившись із західної компанії, стала працювати в невеликім піарі-агентстві. Мотивує це просто: "Вони так весело одягаються".

Особисто мені витівка зі строгим офісним дресс-кодом і вже тим більше корпоративною формою не дуже-те симпатична. Може бути, тому, що я встигнула застати шкільну форму, у якій можна було вирізнитися від однокласниць лише формою білого комірця – і вертатися до її аналогів у мене немає ні найменшого бажання. А може бути, тому, що я взагалі не занадто люблю корпоративні радості: не тільки офісний дресс-код, але й обов'язкові банкети, та інші тим-билдинги. Але отут усі дуже індивідуально. Це як з подорожами. Комусь подобається індивідуальний туризм, комусь – групові поїздки. Що краще? І те, і інше добре – головне, не переплутати свої переваги із чужими.

Олена Шахновская