Елія

Японські модельєри: труднощі перекладу

Помніть: «Захід є Захід, Схід є Схід, і не зустрітися їм ніколи…»? Сьогодні ми приводимо цю фразу для того, щоб спростувати її: з тих пор, як Схід і Захід зустрілися на світових подіумах, пройшло досить багато років. І з'ясувалося, що синтез Сходу й Заходу може породити масу зовсім унікальних дизайнерських знахідок. Дивно, але довели це японські модельєри. Чому дивно? Справа в тому, що історія модної індустрії в Японії нараховує всього кілька десятків років.

Погляд у минуле

Поява модної індустрії в Японії можна умовно датувати 1926 роком. Саме цього року в Токіо був відкритий перший коледж, у якім навчали премудростям виготовлення європейського плаття. Його фундаторка, Їсико Сугино, осягала швейну майстерність у Сполучених Штатах і тепер прагнула поділитися його секретами зі своїми співвітчизницями: адже японці навіть не мали вистави про те, що таке викрійка, оскільки площинний крій кимоно гранично простий. Власне кажучи, Сугино можна назвати першим японським модельєром. А відкрита нею школа функціонує й донині.Спочатку японці виявили себе талановитими наслідувачами. Володіючи особливою увагою до дріб'язків, вони вивчали зразки західного плаття — в основному, по голлівудських фільмах — і старанно їх копіювали. Засвоєні в такий спосіб уроки дали про себе знати в 60-х, коли в країні почався промисловий і економічний підйом, що сприяв розвитку й дизайнерських думок. Прийшов час «віддавати борги» Заходу...

Вітер зі сходу

Японські імена, що з'явилися на світових подіумах у другій половині минулого століття, дуже скоро стали відомі в усьому світі. Ханае Мори, що стала першим модельєром із Країни висхідного сонця, що творили за законами haute couture, прославилася вмінням сполучати європейські фасони зі східним колоритом декору. Так, одним з пізнаваних символів Будинку Hanae Mori стали метелика.

Приблизно в те ж саме час у Парижі зійшли дві інші зірки з Японії: Кензо Такада й Иссей Мияке. Їхнє свіже, відмінне від європейського, сприйняття моди моментально залучило до себе увага. Мияке якось сказав, що у власній творчості він проходить тільки половину шляху. шлях, що залишився, проробляє жінка, що надягла створене їм плаття. Подібне заперечення Моди в ім'я Особистості надалі можна буде зустріти й в інших японських дизайнерів.

Квінтесенцією всього японського в моді стало ім'я Йоджи Ямамото. Стиль Ямамото, крім оригінальності, відрізняє особлива енергетика, «натхненність» створених їм речей. Вони виглядають немов би злегка поношеними, «живими». «Симетрія — цей ідеальний стан, — озвучує Ямамото один з буддійських законів краси. — Але воно не властиве живій істоті».Такий погляд на моду не відразу знайшов відгук у серцях європейців, що звикли до «правильної» одягу. Перед ними стали речі, складні для розуміння, позбавлені красивості, з дивними пропорціями й перекрученим силуетом...

«Мені здається, що горби — це красиво, — говорила фундаторка марки Comme des Garcons Розвівайся Кавакубо. — А люди сміються». Розвівайся несла в модну індустрію свою власну філософію — показувати миру те, чого він ще не бачив, а все нове й небачене завжди спочатку сприймається з побоюванням. Сьогодні Comme des Garcons — один із самих пізнаваних і затребуваних брендів, незважаючи на те, що дизайнери марки продовжують творити «антимоду». Так, нинішня весняно-літня колекція Comme des Garcons склала разючий контраст із основними трендами наступаючого сезону, вираженими в чистоті й легкості форм, ліній, розцвічень.

Показ Comme des Garcons, навпаки, відрізняли мультипликационно-яскраві фарби; кольору немов намагалися повернути на жарт неуявну складність форм і комбінацій. На перший погляд колекція робить враження абсолютного божевілля. Але коли починаєш вдумливо розглядати кожний окремий елемент, любуватися кроєм, деталями, взаєминами квітів, тоді приходить розуміння: ці речі можна й потрібно носити.

Ті ж, кому ці ідеї здадуться занадто сміливими, можуть глянути на колекцію бренда Naoki Takizawa. Такизава, стиль якого куди більш європеїзований, пропонує прості, зручні, цілком носибельние речі. Особливо гарні вільні шовкові блузи й плаття, перехоплені на талії широкими поясами. Варто звернути увагу й на найніжніші вечірні вбрання з повітряної органзи. Колірна гама покликана не відволікати від формоутворення й добірності ліній: основні кольори — чорний, сірий, слоняча кістка.

Певний баланс між дивним і зрозумілим, між мейнстримом і авангардами можна знайти в Junya Watanabe. Хоробро закручені драпірування, що створюють об'ємні форми — це явна спадщина Розвівайся Кавакубо. А от наївна «сільська» набивання тканин — певне підтвердження тренда «провінційний шик», нашедшего своє місце серед головних тенденцій весни.Особливої уваги модниць заслуговують легені пальто з жатого матеріалу, а також різнобарвні жакети із золотавою обробкою — їхнім автором міг би стати Карл Лагерфельд, не будь вони настільки чарівними-неправильними.

Нарешті, прагнете побачити класику «японського» стилю — загляньте до Yohji Yamamoto. Тотальний чорний колір, що колись став візитною карткою Майстра, у весняній колекції бренда знову займає почесне місце. Це не дивно: ідеально вивірений складний крій Yohji Yamamoto знаходить максимальну виразність саме в чорному кольорі.

Залишилося додати, що наступаючий сезон відзначений і спробами європейських модельєрів «висловитися на японському». Результат — практично повсюдне вживання цельнокроених і рівносторонніх «сорочкових» рукавів, що повідомляють виробу характерний «квадратний» силует. Нагадує кимоно, чи не так? Додайте до цього запашні застібки й одержите вальяжную шовкову блузу від Sophia Kokosalaki або ніжне плаття-халат від Preen. Пояса, що стали головним акцентом сезону, теж нерідко розповідають про Японію: наприклад, у моделях DKNY, Chado Ralph Rucci і Alexander Mcqueen.

Цікаві східні мотиви прослідковуються в складносурядних утворах Prada: асиметричні коміри-стійки плюс мудрий розпис по шовкові. Не менш виразний декор присутній в убраннях від Andrew Gn, прикрашених метеликами й квітучими гілками дерев. Що ж, будемо вважати, що діалог відбувся.

Світлана Падеріна